Навчання онлайн – як вчителям проводити відеоуроки
Чи достатньо для дистанційного навчання надсилати учням матеріали для самостійного опрацювання? Засновниця приватної початкової школи “Атлантика” Олеся Божко переконана, що це не замінить живого спілкування з учителем. Тому її школа організувала не дистанційні заняття, а онлайн-уроки.
“Онлайн навчання – це зв’язок. Діти розчулені бачити і чути вчителя, спілкуватися між собою. Зараз усі почали дуже цінувати комунікацію, яку раніше сприймали як належне”, – каже Олеся.
Вчителька Ліцею міжнародних відносин ім. Василя Стуса у Львові Галина Алешко пішла схожим шляхом – з 16 березня вона почала вести для другокласників уроки у Skype.
Журналістка “Нової української школи” розпитала їх про те, як вони готувалися до переходу онлайн і як відбуваються заняття.
ДОСВІД “АТЛАНТИКИ”
Ось, що для цього було потрібно для переходу в онлайн:
1. Визначитися, які інструменти допоможуть. Спершу вчителі вивчили, як працюють американські школи, які платформи легко використовувати і батькам, і дітям. Читали відгуки. З-поміж шести варіантів обрали платформу для відеозв’язку Zoom і безкоштовну Class dojo.
Zoom коштує $15 на місяць на реєстрацію одного класу, але має також безкоштовну версію (на час пандемії компанія дозволила і в безкоштовній версії проводити відеоконференції без обмеження в часі – у звичайний час одна може тривати не більше 40 хвилин). Порівняно зі Skype, ця програма має версію для навчання (платну): там хороша якість відео, є опції “підняти руку” для учня і “дати слово” для вчителя. Це вчить бути уважними одне до одного і вбереже від хаосу, коли говорять всі одночасно.
Class dojo будуть використовувати для домашніх завдань і спілкування (тут можна завантажувати матеріали (відео, аудіо, зображення) і писати повідомлення кожному учаснику класу).
2. Підготуватися. У початковій школі вчителі допомагали одне одному розібратися, як працювати на платформах, записували покрокові відеоінструкції для колег (і для батьків). Спершу тестували роботу на платформах одне з одним, наступного дня налагоджували зв’язок із батьками. Підготовка тривала до ночі. Олеся Божко каже: “Ми знали, що разом усе зможемо і наша відповідальність – проявити себе якнайкраще”.
Не всім батькам вдалося одразу зареєструватися, але до півночі вчителі вирішили проблему і отримали зворотний зв’язок. На онлайн-навчання погодилися батьки всіх учнів.
3. Працювати за розкладом. Батьки знають точно, коли який урок починається. У школі проводять основні академічні уроки (математика, письмо, читання, “Світ навколо нас”). Також розробляють програму з мистецтва для роботи онлайн так, щоб вона була пізнавальна не лише для дітей, а й для батьків. До фізкультури тут поки що не готові, але будуть дивитися за ситуацією.
Оцінювання почнеться цього тижня. Яким воно – буде поки невідомо.
Якщо дитина пропустить урок, планують робити запис. Але, наголошує засновниця, важливо, щоб діти все ж мали особистий контакт з учителем. А вчителю в такому форматі потрібно намагатися зробити урок ще цікавішим, щоб тримати увагу учнів.
4. Посилити комунікацію. Батьки отримали на свої електронні скриньки детальні інструкції про перехід на онлайн-навчання. І отримують розсилку з порадами від шкільного психолога. Якщо раніше пости на Facebook-сторінці школи з’являлися раз на два тижні, то тепер тут щодня є посилання на ресурси і рекомендації, як займатися з дітьми вдома не тільки розважально, але й корисно.
5. Шукати позитив. Олеся Божко каже: “Онлайн навчання – не альтернатива звичайному, а нова реальність. Онлайн допоможе нам у майбутньому. Доступ до платформ передбачає високий рівень систематизації. Тому навчання стане якіснішим.
Коли ми повернемося до класів, ми продовжимо використовувати в навчанні відео і додаткові онлайн-заняття. Залишиться Class dojo для зберігання і поширення інформації. Ситуація демонструє, що потрібно вміти швидко пристосовуватися до обставин та знатися на сучасних освітніх платформах, долучати колег, не боятися вчитися нового. Маємо діяти разом. Ми готові допомогти консультаціями і рекомендаціями”.
ЯК ОРГАНІЗУВАТИ НАВЧАННЯ У SKYPE – ДОСВІД ВЧИТЕЛЬКИ ЗІ ЛЬВОВА
Дирекція сказала, що ми обов’язково маємо організувати дистанційне навчання. Багато вчителів обрали Viber: хтось надсилає завдання для самостійного виконання, хтось – посилання на сайти, де можна подивитися короткі відео з поясненням матеріалу і далі працювати самостійно.
Я Viber не розглядала, бо не хочу просто писати. Я хочу бачити очі.
За організацією групи у Skype взявся один із батьків.
Діти заходять через телефони, планшети, комп’ютери – кому як зручно. У мене у класі є близнюки – їх мама на час уроків посадила в різних кімнатах, щоб вони не заважали одне одному.
У перший день я проводила два уроки: українську мову (з фізкульт-хвилинкою і вправами для очей – учителька говорила, що робити, і діти це виконували), потім була перерва і “Я пізнаю світ”. Було вісім учнів і я отримала велике задоволення. Ніколи ж нічого подібного не пробувала, а тут усе вийшло. Я була горда за себе. Для малих класів – це супер.
Але наступного дня підключилися вже двадцять учнів (всього у класі їх 35) – і це набагато важче. Двадцять хвилин пішло тільки на те, щоб усі зібралися. Поки хтось доєднується, інші вже бешкетують. Щось гуде, фонить, батьки говорять між собою. (Залученість батьків була потрібна на початку, щоб технічно все організувати. Зараз деякі батьки сидять з дітьми, деякі – залишають самих, деякі – навідуються періодично. Загалом учительці не принципово, чи батьки весь час поряд. – ред.)
Після того, як усі зібралися – ми працювали нормально. У нас була мова (за тою ж структурою, що і урок у класі – ред.), 10 хвилин перерви, за які діти спілкувалися, і “Я пізнаю світ”. Математики цього тижня не буде, бо була запланована контрольна. Я надіслала її всім батькам і попросила, щоб діти виконали самостійно. Перегляну, хто і як засвоїв матеріал.
Під час занять у Skype погано, що я не всіх бачу і, відповідно, не бачу, чи діти працюють. Спершу було видно в маленьких віконечках 12 учнів. Але потім віконечка закрилися і я бачила тільки 5-6. Можливо, це через поганий зв’язок. Зрештою, я домовилася з однією мамою, що вона допоможе розібратися в усіх налаштуваннях.
Діти на уроках дуже активні. Я не можу їх заспокоїти! Викрикують. Кажу, щоб відповідав тільки той, кого я називаю. Це важко.
Якщо треба щось показати, то я пишу це на аркуші і підношу до камери. У чат нічого не надсилаю, бо всі матеріали діти мають у [друкованому] зошиті. Там усе розписано.
Хоча в мене у класі 35 учнів, не всі долучаться до занять онлайн. Деякі батьки сказали, що самі будуть займатися за зошитом, деякі діти залишаються з бабусями і не зможуть підключитися, деякі – поїхали в села.
Я планую і далі проводити уроки у Skype. Хочу навчитися підключати диск із відео і піснями, щоб всі діти могли їх бачити і чути прямо під час відеотрансляції.
Через дистанційне навчання хочу і дітей залучити, і батькам полегшити життя.
Дивіться також “35 інструментів для дистанційного навчання – добірка НУШ”, “Дистанційне навчання під час карантину: що робити школам, батькам і МОН”, “Як організувати дистанційне навчання для першачків”, “Як вчителям говорити з учнями про коронавірус – практичні поради” та “Чотири сервіси, які допоможуть організувати дистанційне навчання”
Надія Швадчак, “Нова українська школа”